Станіслава Романова

Спочатку я підійшла до цієї роботи з теплим посланням.

Для мене жіноча солідарність — це ідеологія, до якої я прагну, те, що я хотіла б бачити як поширену реальність у світі. Цією картиною я хотіла зобразити жінок теплішими та співчутливішими одна до одної: не конкуруючими, а підтримуючими одна одну.

Однак мої рожеві мрії швидко зіткнулися з реальністю — буквально під час написання цієї роботи. Особистий досвід виявив суперечності в людських стосунках і нагадав мені, наскільки глибоко подвійною може бути людська природа.

Мої очікування виявили мою власну тривогу та недовіру, сформовані досвідом.

В результаті я вирішила зобразити жіночу солідарність не як ідеалізовану концепцію, а як складний та емоційно суперечливий простір — той, що відображає нашу реальність.

Оголені тіла символізують вразливість і складність людських стосунків.

Щільно розташовані фігури, що створюють ефект переплетення, відображають бажання наблизитися одна до одної. Проте їхні вирази облич залишаються байдужими, виявляючи емоційну відстороненість та внутрішню дистанцію.

Кігті та закритий рот однієї з фігур є ключовими символами в картині. Вони вказують на недовіру, що корениться в болю — спробу захистити себе, приховуючи вразливість.

Колірна палітра також була обрана навмисно.

Червонувато-коричневий — колір крові — викликає як тепло, так і тривогу. Він нагадує «відкриту рану»: можливо, лише мою, або, можливо, спільну для багатьох жінок.

Через цю роботу я досліджую свій особистий досвід стосунків між жінками та привертаю увагу до питання жіночої солідарності.

Бо справжня сила полягає в єдності.