Втомлене Сонце (2026)
Рік
2026
Розміри
100x100 cm
Матеріали
олія + полотно
Медіум
Живопис
Ціна
$1000 (≈ 45 239 грн)
Доставка і пакування не включені
100 × 100 см
Я писала цю роботу взимку — тієї самої жорстокої зими без світла і тепла, з щоденними обстрілами. Я писала її просто для того, щоб зробити своє існування трохи більш стерпним, щоб привнести трохи світла і радості в ті кляті нещасні дні. Мені просто потрібно було втекти на деякий час.
А потім я зрозуміла, що посередині того помаранчевого кола я намалювала своє власне «втомлене» обличчя…
Це не було заплановано. Я помітила схожість лише під час змішування фарби. І як тільки я підтвердила, що м’язи на одній стороні мого обличчя були насправді напружені, у мене більше не було сумнівів — це було точно моє власне «втомлене», асиметричне обличчя із зими 2025–26 років.
Всередині сонця, яке, як передбачалося, мало освітлити моє життя, дуже чітко почали вимальовуватися дві половини обличчя —
дві паралельні реальності:
• реальність, в якій я жила — втомлена половина обличчя, темні кола під очима, ледь помітний натяк на посмішку, без сяйва;
• і реальність, в якій я хочу жити — надія, відображена в іншій половині усміхненого сонця.
Символічно, чи не так?
Знаючи силу, яку можуть мати мої картини, я не могла не використати її…
Я хотіла, щоб ця картина стала моїм особистим маніфестом — і, опосередковано, допомогла завершити драматичний розділ мого життя.
Так у мене виникла ідея заповнити фон прозорими ангелами на тлі бурхливого, тривожного неба. Вони стріляють один в одного — я не думаю, що ця частина потребує особливих пояснень. А якщо й потребує, то я щойно показала вам війну.
Але вони настільки незначні на тлі величезного помаранчевого сонця з його «втомленим» обличчям, що ви можете подумати, що це символічний жест перемоги над обставинами…
Але це не так.
Це вираз мого бажання залишити війну позаду, десь далеко у моїх спогадах.
Хоча та сука за ці роки так глибоко засіла в моїй свідомості…
Промені сонця стали моїм особистим коловратом — символом циклічності життя, нагадуванням про те, що кожен період зрештою закінчується. Як полум’я, вони стирають усе, що було раніше, дозволяючи мені звільнитися від того, що надто довго мене обтяжувало.
І, можливо, як тільки цей розділ нарешті закінчиться, обличчя сонця виглядатиме трохи менш «втомленим».
Придбати Втомлене Сонце (2026)
Рік
2026
Розміри
100x100 cm
Матеріали
олія + полотно
Медіум
Живопис
Ціна
$1000 (≈ 45 239 грн)
Доставка і пакування не включені
Я писала цю роботу взимку — тієї самої жорстокої зими без світла і тепла, з щоденними обстрілами. Я писала її просто для того, щоб зробити своє існування трохи більш стерпним, щоб привнести трохи світла і радості в ті кляті нещасні дні. Мені просто потрібно було втекти на деякий час.
А потім я зрозуміла, що посередині того помаранчевого кола я намалювала своє власне «втомлене» обличчя…
Це не було заплановано. Я помітила схожість лише під час змішування фарби. І як тільки я підтвердила, що м’язи на одній стороні мого обличчя були насправді напружені, у мене більше не було сумнівів — це було точно моє власне «втомлене», асиметричне обличчя із зими 2025–26 років.
Всередині сонця, яке, як передбачалося, мало освітлити моє життя, дуже чітко почали вимальовуватися дві половини обличчя —
дві паралельні реальності:
• реальність, в якій я жила — втомлена половина обличчя, темні кола під очима, ледь помітний натяк на посмішку, без сяйва;
• і реальність, в якій я хочу жити — надія, відображена в іншій половині усміхненого сонця.
Символічно, чи не так?
Знаючи силу, яку можуть мати мої картини, я не могла не використати її…
Я хотіла, щоб ця картина стала моїм особистим маніфестом — і, опосередковано, допомогла завершити драматичний розділ мого життя.
Так у мене виникла ідея заповнити фон прозорими ангелами на тлі бурхливого, тривожного неба. Вони стріляють один в одного — я не думаю, що ця частина потребує особливих пояснень. А якщо й потребує, то я щойно показала вам війну.
Але вони настільки незначні на тлі величезного помаранчевого сонця з його «втомленим» обличчям, що ви можете подумати, що це символічний жест перемоги над обставинами…
Але це не так.
Це вираз мого бажання залишити війну позаду, десь далеко у моїх спогадах.
Хоча та сука за ці роки так глибоко засіла в моїй свідомості…
Промені сонця стали моїм особистим коловратом — символом циклічності життя, нагадуванням про те, що кожен період зрештою закінчується. Як полум’я, вони стирають усе, що було раніше, дозволяючи мені звільнитися від того, що надто довго мене обтяжувало.
І, можливо, як тільки цей розділ нарешті закінчиться, обличчя сонця виглядатиме трохи менш «втомленим».
Запитатись Втомлене Сонце (2026)
Рік
2026
Розміри
100x100 cm
Матеріали
олія + полотно
Медіум
Живопис
Ціна
$1000 (≈ 45 239 грн)
Доставка і пакування не включені
Я писала цю роботу взимку — тієї самої жорстокої зими без світла і тепла, з щоденними обстрілами. Я писала її просто для того, щоб зробити своє існування трохи більш стерпним, щоб привнести трохи світла і радості в ті кляті нещасні дні. Мені просто потрібно було втекти на деякий час.
А потім я зрозуміла, що посередині того помаранчевого кола я намалювала своє власне «втомлене» обличчя…
Це не було заплановано. Я помітила схожість лише під час змішування фарби. І як тільки я підтвердила, що м’язи на одній стороні мого обличчя були насправді напружені, у мене більше не було сумнівів — це було точно моє власне «втомлене», асиметричне обличчя із зими 2025–26 років.
Всередині сонця, яке, як передбачалося, мало освітлити моє життя, дуже чітко почали вимальовуватися дві половини обличчя —
дві паралельні реальності:
• реальність, в якій я жила — втомлена половина обличчя, темні кола під очима, ледь помітний натяк на посмішку, без сяйва;
• і реальність, в якій я хочу жити — надія, відображена в іншій половині усміхненого сонця.
Символічно, чи не так?
Знаючи силу, яку можуть мати мої картини, я не могла не використати її…
Я хотіла, щоб ця картина стала моїм особистим маніфестом — і, опосередковано, допомогла завершити драматичний розділ мого життя.
Так у мене виникла ідея заповнити фон прозорими ангелами на тлі бурхливого, тривожного неба. Вони стріляють один в одного — я не думаю, що ця частина потребує особливих пояснень. А якщо й потребує, то я щойно показала вам війну.
Але вони настільки незначні на тлі величезного помаранчевого сонця з його «втомленим» обличчям, що ви можете подумати, що це символічний жест перемоги над обставинами…
Але це не так.
Це вираз мого бажання залишити війну позаду, десь далеко у моїх спогадах.
Хоча та сука за ці роки так глибоко засіла в моїй свідомості…
Промені сонця стали моїм особистим коловратом — символом циклічності життя, нагадуванням про те, що кожен період зрештою закінчується. Як полум’я, вони стирають усе, що було раніше, дозволяючи мені звільнитися від того, що надто довго мене обтяжувало.
І, можливо, як тільки цей розділ нарешті закінчиться, обличчя сонця виглядатиме трохи менш «втомленим».
